Черкаси. Готель "Турист", 1971 р.
Як гарне фото, яке гарне місце.
Дякуємо Ю.Мезенцеву за знахідку фото.
Його давно немає.
Немає вже й Ювілейного парку — тепер це Сосновий бір.
Але якщо пройтися там тихо, без поспіху — здається, що він десь поруч. Просто не видно.
Дякуємо Ю.Мезенцеву за знахідку фото.
Його давно немає.
Немає вже й Ювілейного парку — тепер це Сосновий бір.
Але якщо пройтися там тихо, без поспіху — здається, що він десь поруч. Просто не видно.
П’ять поверхів. Світлі номери з балконами.
Скляна стіна — і за нею сосни.
Телефон у номері — тоді це було не дрібниця.
Ресторан, куди заходили і з парку, і через вестибюль.
Скляна стіна — і за нею сосни.
Телефон у номері — тоді це було не дрібниця.
Ресторан, куди заходили і з парку, і через вестибюль.
“Турист” не був розкішним.
Він був правильним.
Зручним. Живим. Своїм.
Він був правильним.
Зручним. Живим. Своїм.
Тут селилися люди з інших міст і країн.
Тут хтось вперше бачив Черкаси.
І, можливо, саме звідси починалося чиєсь перше враження про місто.
Тут хтось вперше бачив Черкаси.
І, можливо, саме звідси починалося чиєсь перше враження про місто.
Його відкрили у 1970 році.
Сильний, сучасний проєкт — настільки, що його копіювали за кордоном.
Сильний, сучасний проєкт — настільки, що його копіювали за кордоном.
А потім — тиша.
1993 — відключили тепло.
І разом із ним — ніби вимкнули життя.
І разом із ним — ніби вимкнули життя.
Будівля почала вмирати повільно.
Без рішень. Без захисту. Без господаря.
Без рішень. Без захисту. Без господаря.
Виносили все.
Ламали, різали, розтягували.
В кімнатах, де жили люди, з’явилися випадкові тіні.
Ламали, різали, розтягували.
В кімнатах, де жили люди, з’явилися випадкові тіні.
І в якийсь момент залишився тільки каркас. Порожній. Холодний.
У 2006 його знесли.
Без особливого шуму. Без прощання.
Без особливого шуму. Без прощання.
Зник ще один шматок Черкас.
Але пам’ять дивна річ.
Вона не знає демонтажу.
Вона не знає демонтажу.

Немає коментарів:
Дописати коментар
залиште коментар