Гіперболоїд інженера Шухова 1914 рік

Колись – на околиці міста, а нині – вже й непо- далік його центру, постала дивна споруда: ажурна сталева вежа заввишки з десятиповерхівку з велетен- ським баком нагорі. І хоча вона – предмет гордості, насамперед, колективу КП «Черкасиводоканал», усім городянам не зайве знати: таких у цілому світі, що- правда – здебільшого на пострадянському просторі, залишилось менше двох десятків із двохсот, збудо- ваних переважно у першій чверті минулого століття. Офіційно споруда називається «Гіперболоїдна водо- напірна башта конструкції інженера Шухова». Ще в 1874 році черкаські градоначальники зробили першу спробу прокласти у місті водогін, але у київському генерал-губернаторстві взялися до її розгляду лише в ...1911-му. У Черкасах була створена спеціальна водопровідна комісія, членом якої, окрім місцевих інженерів, став і архітектор зі світовим ім’ям Владислав Городецький. Експертний висновок комісії був таким: джерелом водопостачання тут мають стати підземні (артезіанські) води, адже Дніпро та інші відкриті водойми хоч і поряд, проте споживання на- селенням води із них періодично спричинює жахливі епідемії, остання з яких, холерна, мала місце в 1910 році. Роботи з облаштування водопроводу тривали упродовж 1913–1914 років. За цей час були збудовані два резервуари чистої води, станція знезалізнення, пробурені артезіанські свердловини, прокладено понад 15 кілометрів труб. Але головним елементом мережі стала водонапірна башта - «плетена» сталева споруда, що звужується догори, з баком на висоті 35 метрів. Ця велетенська ємність вміщувала 20 тисяч відер води, тобто за сучасною системою об’ємів мала 245, 8 кубометра ( для порівняння: у басейні на Центральному стадіоні – 800 кубометрів). Те, що була обрана саме така модель башти, дозволило за- ощадити міській скарбниці величезні кошти: якщо старі, кам’яні «водонапірки» обходились більш як у 100 тисяч рублів, то шухівські сталеві – в 25-27 тисяч. Був, звісно, ризик: камінь – матеріал перевірений, а гі- перболоїди Шухова – справа нова, часом не випробу- вана. Та, як відомо, хто не ризикує, той не п’є... води. Три десятиліття вежа напувала місто, аж поки в грудні 1943 року, відступаючи, окупанти не спробува- ли її знищити. Підірвати не вдалося, вибухова хвиля вільно виходила за межі конструкції. Тоді «шухівку» звалили у механічний спосіб. Однак башта не роз- сипалася, а лише деформувалася в місцях удару. Так вона й пролежала до 1949-го, коли роботу міського водогону відновили й башта знову почала виконувати свою функцію. Діючою вона залишалася до 1975 року. Цьогоріч, 28 серпня, виповниться 160 років з дня народження геніального інженера Володимира Шухо- ва. Черкаси – одне з п’яти міст України і 18-ти Євразії, де збереглися оригінали його робіт. У 2014 році й сама башта відзначить свій столітній ювілей.