З історії телевежі 1964 рік

Цей інженерний об’єкт – абсолютний міський рекор- дсмен «за зростом». Має аж 196 метрів, тож, вочевидь, ще довго утримуватиме високу пальму першості. Розповіда- ти про червоно-білу щоглу, яку ясної днини видно навіть з лівого берега, директор Черкаської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Григорій Загоруй може годинами, але з огляду на формат видання обмежимося лише довідковою інформацією. У наступному році черкаська телевежа відсвяткує свій піввіковий ювілей: напередодні «найчервонішого» дня календаря, яким в СРСР було 7 листопада, угорські фахівці завершили монтаж ретрансляційного обладнання на 150-метровій позначці. Реальна вага об’єкта, що роз- ташований на висоті 115 метрів над рівнем моря – 325 тонн і щоб пофарбувати «свічку», щоп’ять років витрачають 3,5 тонни фарби. Пам’ятаю, поцікавився у Григорія Івановича, чи може вежа впасти, якщо, не приведи Боже, землетрус балів у 7-8? «Не може, – впевнено відповів той, – бо в пагорб, під лапи, закачано стільки бетону, що якби вежа почала хилитися, дибки стали б «пару гектарів» Ювілейного парку. Ну а щоб вона не залишалася невразливою, на- приклад, до іржі чи не мала інших технічних проблем, за її «здоров’ям» ретельно слідкує цілий штат спеціалістів.