При створенні Кременчуцького водосховища на Дніпрі (колосального за масштабом штучного водоймища, заповненого наприкінці 1950-1960-х) було затоплено більшу частину заплави річки, і під воду пішли десятки населених пунктів та їх частини.
Про це свідчать історичні дослідження та архівні матеріали. Вода з греблі піднялася на десятки метрів, значно розширивши заплаву Дніпра. Це було потрібно для гідроенергетики, судноплавства та зрошення, але також означає, що низовини, в тому числі повністю обжиті села, опинилися в зоні підтоплення. Важко знайти повний перелік, оскільки офіційні радянські документи часто не публікувалися або були під грифом таємно, а пам'ять про окремі старі села збереглася лише в сімейних та місцевих спогадах. З того, що відомо: Майже 200 населених пунктів (села, хутори, частини сіл) опинилися під водою під час створення Кременчуцького водосховища. Найчастіше згадується місце старого монастиря Монастирок, який тоді також пішов під воду. Також можна говорити про одне з найперспективніших з затоплених сіл (але не повністю), Панське. Воно розташоване просто на дамбі, у декількох будинках зараз живуть працівники, які обслуговують залізницю. Колись Панське було одним із найбільш перспективних і розвинених в області. Про це розповідали люди, які жили там до затоплення. Виявляється, у Панському діяла сукноваляльна фабрика, де виготовляли спеціальну сировину, яку переправляли до Сибіру. Директором фабрики був Сергій Холодний.
У цьому селі більшість людей займалася скотарством. Багато діток було там, два заводи. І страшна біда була, коли все село брало участь у розбудові Кременчуцького водосховища, знищуючи своїми руками рідне село. Майно вивозили волами, брали все, що тільки можна було взяти з собою.
Немає коментарів:
Дописати коментар