У Черкасах 209 вулиць, 179 провулків, 9 площ, 12 узвозів, 3 проїзди та по одному бульвару і проспекту. Загалом – 414 назв. Певно, більшість черкасців навіть не здогадується, що у місті 70 вулиць та провулків названі на честь Героїв, визволителів, рядових солдатів та офіцерів, а також назв військових з’єднань та загальних армійських найменувань.
Серед 70 назв вулиць 42 названі іменами Героїв Радянського Союзу. Це і вулиця Ватутіна, і вулиця Атамановського, і Рибалко, і Матросова, і Онопрієнка….
Є серед них 6 вулиць, які названі на честь Героїв Радянського Союзу, які обороняли та звільняли Черкаси. Нині їхні останки поховані на Пагорбі Слави.
Петро Битюцький - старший лейтенант
Загинув у серпні 1941 року під час оборони Черкас. Прикриваючи відліт своєї ланки, вступив у бій із трьома німецькими льотчиками. Один з літаків він підбив. Коли закінчилися набої, направив на один з «мессершміттів» свій літак. Обидва літаки вибухнули в повітрі. Це сталося південно-західніше Черкас. Нині на Пагорбі слави є меморіальна дошка. Бронзову меморіальну дошку встановили і на будівлі черкаського аеропорту.
Його ім'ям також названа вулиця в місті Ленінськ Волгоградської області.
Володимир Молотков – лейтенант
Загинув у грудні 1943 року під час звільнення Черкас. 12 грудня разом із загоном бійців зумів пробратися у тил ворога і звідти скоординувати артилерійський вогонь радянських батарей. Таким чином було знищено кілька вогневих точок гітлерівців. Однак ворог зрозумів, що в тилу діють радянські військові. Німці вирахували їх, скерували вогонь мінометів. Після цього розпочався рукопашний бій, під час якого лейтенанта Молоткова було смертельно поранено.
Не приходячи до тями, він помер. Спершу його поховали у братській могилі на розі Шевченка та Смілянської. У 1967 році останки були перенесені зі скверу на Пагорб Слави.
Валентин Поднєвич – старший лейтенант
2 грудня біля хутора Кирилівка неподалік Черкас позиції батареї атакували десять танків. Підпустивши ворога на сто метрів, артилеристи відкрили вогонь. Втративши три танки, ворог відступив. 3 грудня були спалено дві самохідні гармати і один танк, винищено близько півсотні ворожих солдатів.
4 грудня в бою батарея Поднєвича знищила три танки і одну самохідну гармату. Сам командир був важко поранений в плече і голову, але продовжував керувати підрозділом. Коли скінчилися набої і ворожі танки, а за ними і піхота, увірвалися на позиції батареї, артилеристи продовжували бій гранатами . Поднєвич особисто підбив ворожий танк гранатою. 5 грудня офіцер загинув у бою. Батарея старшого лейтенанта Поднєвича, привернувши на себе великі сили гітлерівців, завдала їм чималих втрат.
Валентин Поднєвич був похований на цвинтарі на хуторі Кирилівка. Пізніше перепохований в місті Черкасах на Пагорбі Слави. На могилі встановлено меморіальну плиту.
Його ім'я було присвоєно школі №19 міста Черкаси. У Новосибірську на будівлі школи № 54, де навчався Герой, встановлена меморіальна дошка.
Іван Онопрієнко – старший сержант
В боях за Черкаси 18 листопада разом з обслугою гармати знищив чотири ворожих танки. 22 листопада на вогневу позицію, де була розміщена артилерійська гармата старшого сержанта Онопрієнка, рушило 17 фашистських танків. Підпустивши їх на відстань 400 метрів, Іван Олексійович першим снарядом підбив один із них, за 250 метрів — другий, потім — третій. А четвертий — вже на відстані близько 60 метрів. Але ворожих танків було занадто багато. Коли прямим влученням снаряду було виведено з ладу його гармату, Онопрієнко зустрів гітлерівців гранатами. Загинув 1 грудня. Спершу похований у братській могилі біля Черкаського цукрорафінадного заводу. Згодом останки були перенесені на Пагорб Слави, де йому було встановлено меморіальну плиту.
Федір Лазарев – лейтенант
У боях при визволені Черкас 11 грудня 1943 року знищив 17 кулеметних гнізд, 3 гармати, танк, до 40 солдатів та офіцерів противника. На підступах до безіменної висоти під Черкасами молодший лейтенант Лазарев зійшов з танка і повів в атаку стрілецьку роту, у якій загинули усі офіцери. Рота під його командуванням знищила багато солдат та офіцерів противника, відбивши кілька контратак. Висота була взята. Повернувшись до танку, повів подальший наступ на Черкаси. Першим увірвався у місто. У вуличних боях його танк від прямих влучень німецьких снарядів отримав пошкодження та загорівся. Вести стрільбу з башти стало неможливо. Тоді Лазарев віддав наказ спрямувати палаючий танк на ворожу гармату. Загинув разом з екіпажем.
Спершу Лазарева поховали у братській могилі на розі Шевченка та Смілянської. У 1967 році останки були перенесені зі скверу на Пагорб Слави.
Степан Чалов – старший сержант
Відзначився в боях за місто Черкаси. Танк Чалова одним з перших увірвався в місто. Екіпаж вогнем і гусеницями знищив 17 кулеметних гнізд, 3 гармати, 1 танк і до 40 гітлерівців.
11 грудня 1943 року у вуличних боях танк старшого сержанта Чалова від прямих влучень ворожих снарядів отримав серйозні пошкодження і загорівся. Тоді старший сержант Чалов направив палаючий танк на ворожу гармату і знищив її. Загинув у цьому бою. Його останки були перенесені зі скверу на розі вулиці Смілянської і бульвару Шевченка в 1967 році на Пагорб Слави.
11 з 70 вулиць названі не іменами Героїв, а військовими з’єднаннями. Наприклад, вулиця 14 Грудня (на честь звільнення Черкас), вулиця 38-ої армії (на честь армії генерал-лейтенанта Рябишева, яка у 1941 році захищала Черкаси), вулиця Танкістів (названа на честь танкістів, які визволяли місто), вулиця Десантників (на честь героїчних подвигів Третьої, П’ятої, Сьомої гвардійських повітряно-десантних дивізій, які визволяли Черкаси), вулиця Героїв Сталінграда (названа на честь черкащан – учасників Сталінградської битви) та інші.
У Черкасах 209 вулиць, 179 провулків, 9 площ, 12 узвозів, 3 проїзди та по одному бульвару і проспекту. Загалом – 414 назв. Певно, більшість черкасців навіть не здогадується, що у місті 70 вулиць та провулків названі на честь Героїв, визволителів, рядових солдатів та офіцерів, а також назв військових з’єднань та загальних армійських найменувань.
Серед 70 назв вулиць 42 названі іменами Героїв Радянського Союзу. Це і вулиця Ватутіна, і вулиця Атамановського, і Рибалко, і Матросова, і Онопрієнка….
Є серед них 6 вулиць, які названі на честь Героїв Радянського Союзу, які обороняли та звільняли Черкаси. Нині їхні останки поховані на Пагорбі Слави.
Петро Битюцький - старший лейтенант
Загинув у серпні 1941 року під час оборони Черкас. Прикриваючи відліт своєї ланки, вступив у бій із трьома німецькими льотчиками. Один з літаків він підбив. Коли закінчилися набої, направив на один з «мессершміттів» свій літак. Обидва літаки вибухнули в повітрі. Це сталося південно-західніше Черкас. Нині на Пагорбі слави є меморіальна дошка. Бронзову меморіальну дошку встановили і на будівлі черкаського аеропорту.
Його ім'ям також названа вулиця в місті Ленінськ Волгоградської області.
Володимир Молотков – лейтенант
Загинув у грудні 1943 року під час звільнення Черкас. 12 грудня разом із загоном бійців зумів пробратися у тил ворога і звідти скоординувати артилерійський вогонь радянських батарей. Таким чином було знищено кілька вогневих точок гітлерівців. Однак ворог зрозумів, що в тилу діють радянські військові. Німці вирахували їх, скерували вогонь мінометів. Після цього розпочався рукопашний бій, під час якого лейтенанта Молоткова було смертельно поранено.
Не приходячи до тями, він помер. Спершу його поховали у братській могилі на розі Шевченка та Смілянської. У 1967 році останки були перенесені зі скверу на Пагорб Слави.
Валентин Поднєвич – старший лейтенант
2 грудня біля хутора Кирилівка неподалік Черкас позиції батареї атакували десять танків. Підпустивши ворога на сто метрів, артилеристи відкрили вогонь. Втративши три танки, ворог відступив. 3 грудня були спалено дві самохідні гармати і один танк, винищено близько півсотні ворожих солдатів.
4 грудня в бою батарея Поднєвича знищила три танки і одну самохідну гармату. Сам командир був важко поранений в плече і голову, але продовжував керувати підрозділом. Коли скінчилися набої і ворожі танки, а за ними і піхота, увірвалися на позиції батареї, артилеристи продовжували бій гранатами . Поднєвич особисто підбив ворожий танк гранатою. 5 грудня офіцер загинув у бою. Батарея старшого лейтенанта Поднєвича, привернувши на себе великі сили гітлерівців, завдала їм чималих втрат.
Валентин Поднєвич був похований на цвинтарі на хуторі Кирилівка. Пізніше перепохований в місті Черкасах на Пагорбі Слави. На могилі встановлено меморіальну плиту.
Його ім'я було присвоєно школі №19 міста Черкаси. У Новосибірську на будівлі школи № 54, де навчався Герой, встановлена меморіальна дошка.
Іван Онопрієнко – старший сержант
В боях за Черкаси 18 листопада разом з обслугою гармати знищив чотири ворожих танки. 22 листопада на вогневу позицію, де була розміщена артилерійська гармата старшого сержанта Онопрієнка, рушило 17 фашистських танків. Підпустивши їх на відстань 400 метрів, Іван Олексійович першим снарядом підбив один із них, за 250 метрів — другий, потім — третій. А четвертий — вже на відстані близько 60 метрів. Але ворожих танків було занадто багато. Коли прямим влученням снаряду було виведено з ладу його гармату, Онопрієнко зустрів гітлерівців гранатами. Загинув 1 грудня. Спершу похований у братській могилі біля Черкаського цукрорафінадного заводу. Згодом останки були перенесені на Пагорб Слави, де йому було встановлено меморіальну плиту.
Федір Лазарев – лейтенант
У боях при визволені Черкас 11 грудня 1943 року знищив 17 кулеметних гнізд, 3 гармати, танк, до 40 солдатів та офіцерів противника. На підступах до безіменної висоти під Черкасами молодший лейтенант Лазарев зійшов з танка і повів в атаку стрілецьку роту, у якій загинули усі офіцери. Рота під його командуванням знищила багато солдат та офіцерів противника, відбивши кілька контратак. Висота була взята. Повернувшись до танку, повів подальший наступ на Черкаси. Першим увірвався у місто. У вуличних боях його танк від прямих влучень німецьких снарядів отримав пошкодження та загорівся. Вести стрільбу з башти стало неможливо. Тоді Лазарев віддав наказ спрямувати палаючий танк на ворожу гармату. Загинув разом з екіпажем.
Спершу Лазарева поховали у братській могилі на розі Шевченка та Смілянської. У 1967 році останки були перенесені зі скверу на Пагорб Слави.
Степан Чалов – старший сержант
Відзначився в боях за місто Черкаси. Танк Чалова одним з перших увірвався в місто. Екіпаж вогнем і гусеницями знищив 17 кулеметних гнізд, 3 гармати, 1 танк і до 40 гітлерівців.
11 грудня 1943 року у вуличних боях танк старшого сержанта Чалова від прямих влучень ворожих снарядів отримав серйозні пошкодження і загорівся. Тоді старший сержант Чалов направив палаючий танк на ворожу гармату і знищив її. Загинув у цьому бою. Його останки були перенесені зі скверу на розі вулиці Смілянської і бульвару Шевченка в 1967 році на Пагорб Слави.
11 з 70 вулиць названі не іменами Героїв, а військовими з’єднаннями. Наприклад, вулиця 14 Грудня (на честь звільнення Черкас), вулиця 38-ої армії (на честь армії генерал-лейтенанта Рябишева, яка у 1941 році захищала Черкаси), вулиця Танкістів (названа на честь танкістів, які визволяли місто), вулиця Десантників (на честь героїчних подвигів Третьої, П’ятої, Сьомої гвардійських повітряно-десантних дивізій, які визволяли Черкаси), вулиця Героїв Сталінграда (названа на честь черкащан – учасників Сталінградської битви) та інші.
Немає коментарів:
Дописати коментар